Помітили помилку...
Виділіть її та натисніть клавіші Shift + Enter і надішліть виправлення


Відбудова церкви

про село - Фонд відродження

Відбудова Духовності

ХРАМ СВЯТОЇ-ТРОЙЦІ СЕЛА ВЕСЕЛИНІВКИ
Українська Православна Церква Київський патріархат.

Історія
Найдавніша згадка про село Веселинівка сягає 1620-1647 рр. Село належало до Переяславського повіту. Витяг з документу : «Села и хутора принадлежащие этому государству Войтово, Харково, Любаров, Скопцы и другие. В этих селах есть 200 подданых отбывших послушанство» .

Історія церков Баришівського району. Домонгольський період.
В часи Київської Русі територія Баришівського району входила в склад Переяславського князівства. Межування цього князівства із територіями, на яких панували степові кочівники, на кілька сторіч вперед вирішило значення цього краю, як форпосту усієї Русі на південних її рубежах. Київський князь Володимир Великий зрозумів стратегічне значення Переяславської землі і щоб укріпити підступи до Києва робить висновок: “Це недобре, що так мало міст поблизу Києва”. І почав Володимир ставити міста по Десні, і по Вострі, і по Трубежі, і по Сулі, і по Стугні. Після чого ці міста заселили представники різних слов’янських і навіть тюркських племен.[i] На території Баришівського району археологами виявлено кілька поселень часів Київської Русі, але чи стояли в тих поселеннях церкви невідомо. Щодо літописного Баруча, якого деякі історики ототожнюють з місцем розташування сьогоднішньої Баришівки, то його населення становили торки (тюркське плем’я підкорене русичами), які здебільшого були язичниками. Якщо на території Баришівського району в домонгольський період і існували православні храми, то вони як і інші будівлі були зведені з дерева – матеріалу не досить довговічного, який звісно не міг пережити руйнівної навали монголо-татар. В церковному підпорядкуванні давньоруські поселення на теренах сьогоднішнього Баришівського району належали до Переяславської єпархії, яка була заснована в кінці Х ст..[ii] під польським гнітом. Відродження чи заснування Баришівки почалося в XVI ст., зводилось це містечко козаками та селянами з Правобережжя, також в цей час постають такі села, як Гостролуччя, Скопці (Веселинівка), Лехнівка, Війтівці (Поділля), Селище, а з XVII ст. відомі майже всі сьогоднішні села району і звичайно місто Березань, перша згадка про яке припадає на 1616 рік.

У 2003 році в пятницю почали вибирати місце для будівництва церкви щоб зводити нову церкву. Будували її усім миром, не лише жителі Веселинівки, а й їхні родичі жителі інших сіл і міст.
Важких зусиль коштувало це для постійних трудолюбивих християн. Керівником будівництва був Гріненко Микола, та вірні друзі Мишко Олексій та Шум Феодосій, які взявшись за будівництво Церкви підтримували морально коли було дуже важко.
Визначившись з місцем де буде будуватися Духовна красуня села, неподалік від місця де була побудована стара, деревяна Свято-Троїцька церква, яку спалили під час війни.
11 травня 2003 р., з 12.00 все село зібралося на прибирання території старої недобудованої школи на якій хотіли будувати нову Церкву, якої місце розташування майже збігалося з тією що спалили.
15 травня цього ж року почались будівельні роботи над фундаментом навколо храму, і 24 липня 2003 р. , в день вшанування пам'яті святої рівноапостольної княгині Ольги освятили місце під будівництво Храму священиком Валерієм Кайдашем встановленням хреста наріжного каменя та капсули. Після чого 29 липня взялись за зведення стін, які закінчили 30 червня 2004р., і майже на рік будівництво припинилось.

2005 році почались роботи над дахом і куполами.
18 жовтня 2005 почали робити та встановлювати малий купол.
7 листопада 2005 року почали накривати великий купол.
21 грудня 2005 року вже встановили купола та зробили частину даху.
В 2006 році колективним рішенням всієї громади Святої-Тройці с. Веселинівки після смерті настоятеля храму свщ.. Валерія Кайдаша, з Московського Патріархату переходить до Київського Патріархату, офіційно вже задокументувавши це наступного року, зборами всього села та офіційною заявою про перехід, яку підтверджує на місці складений протокол.
Та роботи не припинилися а навпаки моральний дух мешканців села піднявся, бо як і наші пращурі козаки боролися за Православну віру та будували Православні Українські Церкви в кожному селі вони ще дужче захотіли закінчити будівництво.

І з 2006 по 18 червня 2008 р., до освячення храму Святішим Філаретом Патріархом Київським та всієї України. Підшили купол вагонкою, обшили стіни гіпсокартоном, виконали штукатурні роботи, облаштували хори, установили вікна та двері.

22 червня 2008 року, в день пам’яті Всіх Святих, Святійший Патріарх Філарет освятив Свято-Троїцький храм та відслужив Божественну літургію в селі Веселинівка Баришівського району.

Святійшому Патріарху співслужили настоятель парафії о. Віталій Матіящук та духовенство благочиння. Після завершення богослужіння Святійший Владика нагородив тих, хто найбільше потрудився у справі будівництва цього храму: Леоніда Пилиповича Пригоцького - голову правління ЗАТ КСУ «ТЕХНОМОНТАЖ», Юрія Ярославовича Брилюка - голову правління господарства, РусланаТатаєвича Хасуєва - голову сільської ради, Олександра Борисовича Скорика, директора УБА Некст-ДЕЙ, Анатолія Пилиповича Сауляка та інших.

До присутніх Патріарх Київський Філарет звернувся зі словами настанови. «Кожного дня свята Церква, а разом з нею і віруючі люди, шанують пам’ять святих угодників Божих. Робиться це для того, щоб ми зверталися до них з молитвою і, навчаючись їхнім чеснотам, освячувалися їхньою святістю.
Одразу ж після святої П’ятидесятниці - зішестя Святого Духа на апостолів, коли Церква відзначає день свого народження, в першу неділю визначено святкувати пам’ять Всіх святих, які від віку догодили Богу. Багато святих поіменно означені в нашому церковному календарі або святцях, але багато ще є святих, невідомих світові, таємних рабів Божих, лише Йому відомих.

Не маючи можливості безпосередньо звернутися до високопоставленої людини, ми намагаємося знайти посередників, які допомогли б нам це зробити. Певною мірою подібне відбувається і в духовному світі. Так буває не тому, що ми позбавлені можливості звертатися безпосередньо до самого Бога або Господь не чує нас. Він, як люблячий Отець, приймає кожного, хто приходить до Нього, але воля Його така, щоб ми, звертаючись до святих, спілкувалися з ними і поєднувалися в Ньому, а, роздумуючи про їх святість, думали про своє життя, мету і покликання.

Можливість спілкування зі святими в єдиній Християнській сім’ї у вірі та любові, в чистоті і святості, в молитві – це дар Божий, за який необхідно Йому дякувати. Це дійсно благодать Божа, що ми маємо стільки святих у Церкві, що у кожного з нас є свій небесний покровитель, ім’я якого ми носимо, котрий молиться за своє чадо і направляє його до спасіння.

Безліч святих Божих угодників нагадують віруючій людині, що ми всі покликані до святості, що є можливість для кожного з нас тут, на землі, здобути дар Святого Духа, Який нас освячує і прославляє» сказав Патріарх.

«Молячись святим угодникам, ми повинні намагатися бути схожими на них у житті, а отже, і святості, яка приводить в обителі Отця Небесного. На зразках життя святих, які жили у різні часи, у різних званнях, умовах і догодили Богові, свята Церква вчить нас, щоб ми турбувалися про свій душевний стан, щоб, думаючи про своє тіло, не забували своєї душі, покликаної до святості й вічного буття.

Ні Церква, ні Христос, ні наша віра не вимагають від нас якихось надприродних або героїчних вчинків. Були часи, коли віруючим людям доводилося проливати кров і віддавати життя своє за Христа. Цього від нас Господь не вимагає. Ми щасливі, благополучні, ми маємо можливість вільно молитися, відверто сповідувати святу віру, удосконалюватися.

То ж будьмо вдячні Богу, дивному у святих Своїх, і в молитвах до святих угодників проситимемо для себе милості Божої, миру, чистоти й святості» - підсумував Святійший Владика.

Житель с. Веселинівка
Микола Петрович Гріненко

 

Останнє оновлення (Четвер, 23 серпня 2012, 12:58)

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити