Помітили помилку...
Виділіть її та натисніть клавіші Shift + Enter і надішліть виправлення


про село - Статті

Ніби пісня на полотні


Того зимового вечора голосно було у світлиці Варвари Василівни. Прийшли сільські дівчата, переважно старшокласниці.

— Тітонько Варваро! Навчіть нас вишивати. Так, як ви вмієте.

Не сподівалася В. В. Марченко, що сьогоднішня молодь, якій подавай усе супермодне, фірмове, зацікавиться .давнім народним мистецтвом вишивання.

А це сталося після того, як у Подільському сільському клубі культармійці влаштували виставку її вишивок. Не дуже й згоджувалася на це. Мовляв, старші жінки всі вишивали. Дома мають власної роботи рушники. От для молоді хіба що — хай подивиться...
З захопленням задивлялися на роботи сільської майстрині старші жінки, заздрили її вмінню школярки.
Мережива на полотні — не намилуєшся. Ось ніби стежка на ранковому лузі — ніжне плетиво ниток. Там голубіє квітка - волошка поміж колошами. А он пташина виспівує на зарошеній вишневій гілці. А це мереживо — й не розказати: ніби пісня на полотні.
Варвара Василівна працює на масківецькій фермі радгоспу імені Комінтерну. За багаторічну добросовісну працю комуністку нагороджено орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів. Вона партгрупорг ферми, іде попереду у соціалістичному змаганні доярок, її високі нагороди — за велику роботу. Раз і назавжди обравши дорогу на ферму, трудівниця не зрадила її. По 4 тисячі і більше кілограмів молока від кожної корови одержує уже упродовж десятка років, а дояркою — більше 25 літ. І досвід щедро передає молодим трудівницям, людяна та справедлива у всьому. Тож має високий авторитет у селі.

... Проводжала дівчат аж до хвіртки, аж на вулицю. Вечір був тихий та гарний. Стояла висока зоря над селом. І в неї в душі було світло і молодо.
— Спасибі вам за науку, — ще раз прощебетала до неї на прощання Галинка, веселоока русявка.

«Вишиватимуть, чи ні? А те, що поцікавилися рушниками — уже добре», — думала Варвара Василівна. Вона намагалася, щоб вечір, проведений у неї, не був марним для дівчат. Показала і материні, і свої вишивки, про інших сільських майстринь розказала. Є чим поділитися з людьми трудівниці. І досвідом роботи на фермі, і вмінням оживляти полотно. А ще, знають односельці, як комусь треба чого, завжди позичить, або й подарує назавжди. Такої вдачі людина. Доброї. Щирої.



О. БОРЩІВСЬКИИ. с. Масківці.

На знімку: Варвара Василівна МАРЧЕНКО за улюбленим заняттям.

Фото О. Надоленка.








Останнє оновлення (Вівторок, 20 квітня 2010, 13:47)

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити