Помітили помилку...
Виділіть її та натисніть клавіші Shift + Enter і надішліть виправлення
Схожі статті


про село - Люди

« Відчуття сили кольору, багатство фантазії, 
ритміка, дивне гармонійне поєднання кольорів, великий художній смак і такт - такі риси притаманні творчості Ганни Феодосіївни Собачко – Шостак »


Народна художниця УРСР                         Т. ЯБЛОНСЬКА

Все життя вона малювала тільки квіти. Вона створила їх тисячі. І жодна не повторилась. Кожна була іншою за своєю кольоровою мелодією, за формою.
Народилась Ганна Феодосіївна Собачко – Шостак 15 грудня 1883 року в селі Скопці, Переяслав-Хмельницького повіту, Полтавської губернії, нині село Веселинівка, Баришівського району, Київської області в сім'ї бідних селян. Тільки дві зими ходила до школи, а потім довелось тяжко працювати на польових роботах в заможних селян . Взимку допомагала мамі ткати полотно та вишивати. Змалку у дівчини загострилося відчуття природи. Жаліла самосійні квіти, не рвала їх ні в полі , ні в лузі. Відчувала: наче розмовляють з нею рослини, милувалась їх барвами, вбирала їх очима, серцем. Робила мальовки на папері , розписувала хати. Та особливо подобались односельцям її мальовані рушники, які в той час були поширені на Переяславщині. Сама Ганна про свої малюнки говорила: «Як намалювала б квітку точнісінько такою, як вона є, як всі її бачать, то мені б сказали люди у селі: «То ж не твоя квітка , Ганно, а природня , огородня ». Тому й вигадувала з голови.
Мабуть залишилась би вона однією із тих невідомих талановитих майстринь, що ними багате давнє минуле українського народного мистецтва, коли б в 1910 році не поталанило на добрих людей. В селі (Скопцях) Веселинівці як раз жила в той час відома шанувальниця народної творчості, меценатка, активна учасниця революційного руху пані Семиградова А.В.. Вона помітила талант молодої селянки, стала купляти її рушники та надала в своєму будинку навіть кімнату, де та могла малювати. А потім познайомила з роботами Ганни Собачко художницю Євгенію Іванівну Прибильську , яка на той час навчалась у відомого українського художника П. Левченко та була запрошена А.В. Семиградовою в село (Скопці) Веселинівка керувати килимарською майстернею. Євгенію Прибильську полонили побачені селянські килими, вишивки своїми кольоровими скарбами, в тому числі і яскраві малюнки, які Ганна виконувала для себе. Разом з А. Семиградовою вона прагнула відродити традиції килимарства, вишивки в Скопецькій учбово-показовій майстерні по виготовленню килимів. Саме тут за малюнками Ганни Собачко були виготовлені панно і вишивки, що експонувались на виставках в Петербурзі , Києві (1913р.) , Берліні (1914 р.). Саме завдяки Євгенії Прибильскій в листопаді 1915 року, при підтримці передових діячів російського мистецтва, вдалось експонувати в Москві живописні роботи - «селянські малюнки» Ганни Собачко на виставці «Сучасне декоративне мистецтво».
Твори Ганни Собачко, експоновані на виставці в Москві в 1915 році, характерні для першого періоду її творчості. Розписи цього часу монументальні за своєю композиційною будовою, виконані в традиціях настінних українських розписів. Найбільш відомі декоративні розписи під назвами: «Настінний розпис» , «Повійка», « Весняна пісня» і багато інших. Кожна окрема робота художниці відрізняється від іншої колористичним вирішенням , за допомогою якого дається певний образ .
У 1916 році, під час Першої світової війни Ганна Феодосіївна створює композицію «Тривога» де червоно-вогняними смерчами художниця ніби хотіла передати весь жах, тривогу і трагедійність війни, що охопили світ.
1917-1920 роки під впливом революції, голоду, розрухи, громадянської війни знаменують новий етап у творчості художниці. Однією із характерних робіт цього періоду є розпис «Червоний травень», та один з кращих розписів «Український вінок». Розписи Ганни Собачко свідчили, що народне мистецтво українського народу не є чимось сталим, раз назавжди даним, що воно розвивається, збагачується, наповнюється новим змістом, відбиває дух часу. З тріумфом твори талановитої сільської художниці Ганни Собачко-Шостак репрезентували мистецтво України за кордоном, зокрема у Празі, Берліні, Дрездені, Парижі .
У 1925 році Ганна Собачко народила сина Івана , який потім, майже через 40 років, вперше, покаже свої особисті твори на професійній виставці та наслідує шлях своєї мами .
Наступний період творчості Ганни Собачко починає свій відлік з 1932 – 1936 років і продовжується до 3 грудня 1965 року.
У 1932 році художницю, разом з сім'єю було запрошено до Москви. У Підмосков'ї, на фабриці «Експортнабивткань» за її малюнками та ескізами виготовлялись килимки, тканини й вишивки в стилі українського народного мистецтва. Роботи художниці експонуються на виставках в 1936 р. в м. Києві, м. Ленінграді, м. Москві , на міжнародних виставках за кордоном, зокрема в Парижі (1937р.), Нью-Йорку (1939 р.). Поряд з роботами Ганни Собачко виставляються і твори її учениць : Параски Власенко, Марії Примаченко, Тетяни Пати, Надії Білоконь, Марії Пособчук.
Композиції творів дочки української народу , художниці Ганни Феодосіївни Собачко-Шостак тримаються на великих кольорових плямах, на варіації квітів, різних за величиною і різноманітних за формою. формою.
Квіти-птахи, квіти-риби, квіти – веселки – цільні за формою, одна квітка органічно переходить в іншу, безперервно змінюючись і перетворюючись. У ряді композицій пелюстки квітів переходять непомітно в птахів, риб, інколи в зображення людей. Усі ці зображення сплетені воєдино. Це походить ще від стародавніх слов'янських народних традицій тератологічних орнаментів, у яких в одну композицію зливались мотиви живих істот і рослин. Так може творити лише той хто зріс біля землі, все життя ходив біля неї. 
«Твори Ганни Собачко – золота сторінка в історії українського мистецтва», так сказав про них відомий український письменник і шанувальник народної творчості Михайло Стельмах. Розписи художниці, позначені високою культурою форми, характерною для народного мистецтва, становлять велику історичну й естетичну цінність і можуть бути предметом серйозного й уважного вивчення.
Квіти у творах Ганни Собачко не безіменні – це квіти добра і мрій, надій і роздумів, діяння і щастя українського народу, вони правдиво передають колорит української природи, її багатство .
3 грудня 1965 року перестало битись серце великої народної художниці, прощатись з нею вийшло все селище Черкізово, що в Підмосков'ї . Весь шлях від самої хати було засипано червоною калиною. Труну несли на вишитих художницею рушниках. В останній шлях проводжали її ті, хто працював з нею колись на фабриці, проводжали «украинку Ганну – рисовальщицу», як тут змолоду її називали. А незабаром вулиця, де вона жила, була названа її ім'ям. Є така вулиця Ганни Собачко-Шостак і в її рідному селі Веселинівка , що на Київщині.

Ганно, Ганно,
Як у світі гарно!
У твоєму світі –
Дивосвіті квітів.
Від пелюстки
до стебельця,
Ніби в люстрі – в спраглім серці.
На папері малювала,
Так у перше милувала:
- Зі стежки Левадної –
В мережки Доладнії -  
Колір цвів, співав нівроку 
От Скопців аж до Нью-Йорку…. 
Де квіти оселились?
- у дітях Веселинівських.

( О.Боровко 1983 р.)

Останнє оновлення (Четвер, 27 травня 2010, 10:18)

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити