Помітили помилку...
Виділіть її та натисніть клавіші Shift + Enter і надішліть виправлення


Світлій пам’яті загиблих…

про село - Сучасність
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
 
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
 
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
 
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
 
Автор – Оксана Максимишин-Корабель
 
 

Останнє оновлення (Понеділок, 23 березня 2015, 12:27)

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити