Помітили помилку...
Виділіть її та натисніть клавіші Shift + Enter і надішліть виправлення


Вірні Військовій Присязі

про село - Історична довідка

Односельці учасники Афганської війни

15 лютого 1989 року радянські війська було виведено з території Афганістану. До мирного життя поверталися не за роками змужнілі, посивілі чоловіки, брати, сини, онуки, позаду яких залишилися жорстокі будні десятирічної війни, а попереду - адаптація до мирного життя.

Серед них були і жителі села Веселинівка, молоді хлопці, які виконуючи наказ Батьківщини, несли свій військовий обов’язок у тій жорстокій, кривавій чужій війні.

Призвіще,імя,по батькові

Рік народження

Званя

Трикоз Іван Володимирович

1969

рядовий

Пасько Анатолій Михайлович

1962

рядовий

 

Спасибі всім, хто нас ще пам'ятає. Хоча ми, то інтернаціоналісти, то окупанти, кожен трактує історію, як йому подобається . Але ми були, ми є , ми будемо ……

 

 

ТРИКОЗ ІВАН ВОЛОДИМИРОВИЧ


Н
ародився 26 січня 1966 року в селі Веселинівка, в сім'ї робітників.

В 1983 році закінчив Веселинівську середню школу та школу водіїв.

Весною 1984 року був призваний до лав Радянської армії.

Отримана до призову спеціальність знадобилася йому, коли прийшла черга віддати Батьківщині свій військовий обов'язок. Бойовий шлях розпочав в Червоно-прапорному середньо-азіатському віьковому окрузі в навчальному центрі, м.Усть-Каменогорськ. Пройшовши підготовку в навчальному центрі був призначений на посаду водія до військової частини 88870, що знаходилась в Афганістані.
Рядовий, водій автомобільного батальону.
Багато сотень кілометрів довелося проколесити Івану на своєму КаМаЗі по курних, гарячим афганським дорогах. Не раз доводилося залишати його кабіну і вступати в бій з групами збройних заколотників. Не знав тоді Іван Володимирович, як і всі його бойові друзі з якими пліч о пліч проходили ту не прошену , чужу війну., чи судилося їм повернутися додому живими ,чи то загинути на чужій землі .
Доля розпорядилась так,що все склалось добре і 9 серпня 1986 року він закінчив службу і повернувся з війни живим, хоч і з пораненою душею до рідного села.

Має родину та виховує спільно з дружиною двох дітей, працює водієм.

Про той час, коли був в Афганістані, говорить неохоче,і тільки сум та туга в очах видає Івана Володимировича,що рубцем на його серце ліг Афганістан і немає терміну давності в тих подіях.

З особистого фотоархіву Івана Трикоза

 

Спасибі всім, хто нас ще пам'ятає. Хоча ми, то інтернаціоналісти, то окупанти, кожен трактує історію, як йому подобається . Але ми були……… ми будемо……

 

 

ПАСЬКО АНАТОЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ

матеріал в стадії підготовки

 

Останнє оновлення (Четвер, 10 березня 2011, 21:13)

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити