Помітили помилку...
Виділіть її та натисніть клавіші Shift + Enter і надішліть виправлення


УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА. З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАНОЇ ЦЕРКВИ

Духовність - ЦЕРКВА – ШЛЯХ ДО НЕБА

Історія церков Баришівського району. Домонгольський період:

В часи Київської Русі територія Баришівського району входила в склад Переяславського князівства. Межування цього князівства із територіями, на яких панували степові кочівники, на кілька сторіч вперед вирішило значення цього краю, як форпосту усієї Русі на південних її рубежах. Київський князь Володимир Великий зрозумів стратегічне значення Переяславської землі і щоб укріпити підступи до Києва робить висновок: “Це недобре, що так мало міст поблизу Києва”. І почав Володимир ставити міста по Десні, і по Вострі, і по Трубежі, і по Сулі, і по Стугні. Після чого ці міста заселили представники різних слов’янських і навіть тюркських племен.[i] На території Баришівського району археологами виявлено кілька поселень часів Київської Русі, але чи стояли в тих поселеннях церкви невідомо. Щодо літописного Баруча, якого деякі історики ототожнюють з місцем розташування сьогоднішньої Баришівки, то його населення становили торки (тюркське плем’я підкорене русичами), які здебільшого були язичниками. Якщо на території Баришівського району в домонгольський період і існували православні храми, то вони як і інші будівлі були зведені з дерева – матеріалу не досить довговічного, який звісно не міг пережити руйнівної навали монголо-татар. В церковному підпорядкуванні давньоруські поселення на теренах сьогоднішнього Баришівського району належали до Переяславської єпархії, яка була заснована в кінці Х ст..[ii] під польським гнітом. Відродження чи заснування Баришівки почалося в XVI ст., зводилось це містечко козаками та селянами з Правобережжя, також в цей час постають такі села, як Гостролуччя, Скопці (Веселинівка), Лехнівка, Війтівці (Поділля), Селище, а з XVII ст. відомі майже всі сьогоднішні села району і звичайно місто Березань, перша згадка про яке припадає на 1616 рік.

[i] Толочко П. Київська Русь. – К.: Абрис. 1996. – стор. 68 [ii] Коринный Н.Н. Переяславская земля Х – первая половина ХІІІ века. К.: Наукова думка. 1992. – стор. 98 [iii] Падалка Л.В. Прошлое Полтавской территории и ее заселение. Полтава, 1914. – стор. 200 [iv] За “Андрусівським перемир’ям” 1667 р..


Нариси з історії Української Православної Церкви

Іван ОГІЄНКО. Том I.

ПОЧАТКИ ХРИСТИЯНСТВА СЕРЕД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Список населенных мест Российской империи по сведениям 1859 года. - Спб., 1862. - Вып.33: Полтавская губерния. - том. XXXIII, 262с. №3149. Скопцы - село владельческое и козачье при притоках р.Альта; расстояние от уездного города 23 версты. Число дворов 360. Число жителей мужского пола 1443, женского пола 1470. Церковь православная. Сельское училище. Сельское правление.


ГЕОГРАФИЧЕСКО-СТАТИСТИЧЕСКИЙ СЛОВАРЬ РОССИЙСКОЙ ИМПЕРИИ том IV, СПб, 1873 г. ( в п’яти томах). Скопцы - село Полтавской губернии Переяславского уезда на р.Альта , в 22 верстах от уездного города. По сведениям 1865 года жителей , малороссиян – 2981 обоего пола/ 1462 мужского пола/, 360 дворов, церковь православная, сельское училище, волостное правление. . .

Настольная и дорожная книга для русских людей. Под ред. В.П.Семенова, т.7, Малороссия- СПб, 1908 г. Отдел ІІІ. Замечательные места и местности. Глава IX. Пути примыкающие к Киеву.

Село Скопцы - Верстах в 11 от станции к Югу, при речке Икве лежит волостное село, имеющее 4 тыс. жителей, православную церковь, земскую станцию, несколько лавок, до 40 мельниц и несколько маслобоек.

Опис Київського намісництва 70-80 р.р. XVIII ст. - К.Наукова думка,1989 р.
Опис Київського намісництва 1781 року. Уезда Переясловского полку І сотни – Переясловской в селе Скопцах



Дворян и шляхетства

1

Духовенства

2

Разночинцов

2

Церковников

2

Греков

-

Козаков выбраных

129

Козаков подпоможчиков

56

Мещан

-

Посполитих владельческих разночинческих и козачих подсуседков

138

 

 

 

Останнє оновлення (Понеділок, 15 листопада 2010, 08:54)

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити