Помітили помилку...
Виділіть її та натисніть клавіші Shift + Enter і надішліть виправлення


Як Російська Церква Україну дурила

Духовність - Парафіяльний вісник

Вже не перший раз в історії Росія може вийти переможцем зі, здавалось би, незручної ситуації. Адже відомо - коли, під натиском внутрішніх або зовнішніх обставин, Москва щось обіцяє, то варто пам’ятати, що рано чи пізно вона захоче взяти своє (або те, що вважає своїм) назад.

Останні події в УПЦ МП довели, що РПЦ перечекала «смутноє время», а тепер збирається повернути втрачені позиції. Й циклічність цих дій, на прикладі вітчизняної церковної історі, видно досить добре.

Згадаємо, 1686 року,

Слід відзначити, що на момент переходу Київської митрополії з-під Константинополя під юрисдикцію Московського Патріархату до УПЦ належали такі єпархії: Київська, Чернігівська, Луцька, Львівська, Перемиська, Мстиславсько-Могилівська (Білоруська). Ці єпархії й повинні були залишитись у складі митрополії.

І от схоже, зараз ми знаходимось в черговому поверненні на «круги своя». Коли в Грамоті Патріарха Алексія ІІ, митрополиту Київському і всієї України від 27 жовтня 1990 року говорилось: «быть отныне Православной Украинской Церкви независимой и самостоятельной в своем управлении», то в Москві сподівались, що прийде час, коли все це можна буде забути.

Здається, за їх розрахунками, цей час настав. Користуючись хворобою Митрополита Київського та всієї України Володимира, промосковські сили, що домінують в синоді, взяли владу над УПЦ до своїх рук.

Виступивши проти прямої волі Володимира – не скликати собор, ці архієреї поставили себе фактично поза церковними канонами. Проте, в них є досить міцна «криша» в особі патріарха Кіріла, який ще на початку лютого заявив про «недієздатність» митрополита, тим самим санкціонувавши всі наступні дії промосковських єпископів.

Росія відчула, що надійшла слушна нагода зробити з УПЦ (МП) всього лиш невід’ємну частину РПЦ. І після «синодального періоду» правління, дочекавшись, коли прийде черга обирати нового предстоятеля, Москва вже спокійно призначить того, кого потрібно.

Так вже було в історії. А історії властиво повторюватись – якщо з неї не роблять правильні висновки. Схоже, що до своїх власних правильних висновків православна Україна ще не дозріла.

Здається, за їх розрахунками, цей час настав. Користуючись хворобою Митрополита Київського та всієї України Володимира, промосковські сили, що домінують в синоді, взяли владу над УПЦ до своїх рук.

Виступивши проти прямої волі Володимира – не скликати собор, ці архієреї поставили себе фактично поза церковними канонами. Проте, в них є досить міцна «криша» в особі патріарха Кіріла, який ще на початку лютого заявив про «недієздатність» митрополита, тим самим санкціонувавши всі наступні дії промосковських єпископів.

Росія відчула, що надійшла слушна нагода зробити з УПЦ (МП) всього лиш невід’ємну частину РПЦ. І після «синодального періоду» правління, дочекавшись, коли прийде черга обирати нового предстоятеля, Москва вже спокійно призначить того, кого потрібно.

Так вже було в історії. А історії властиво повторюватись – якщо з неї не роблять правильні висновки. Схоже, що до своїх власних правильних висновків православна Україна ще не дозріла.

 

Останнє оновлення (Вівторок, 15 січня 2013, 15:06)

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити